Кримські зорі. Сльозлива узбережна.

Зірки шепочуть про казкові обрії
Про таємниці, що здаються застережними.
Про тих, хто шлях свій не простий,
Спинивши на землі,
Мандрують в небі стежками безмежними.


Як вітерець - вівчар жене отару хмар,
Зелений гай під сонцем оксамитом світиться,
Як на вечірній на зорі,
Закоханий кобзар,
Сором"язливо до дівчини свідчиться.


Повітря рідне має запах свій та смак,
Ковток спасіння у самотності та відчаї,
Бо Батьківщини аромат, несе до серця знак,
Таємний знак домівки мальовничої.


Нехай зірки тобі нагадують про Львів,
Колиску долі, де свідомість загартована,
Все те, що ти успадкував, від рідних та батьків,
Увласній казці, що в душі прихована.