Про минуле

Нiч. З неба падають зорi.
Тиша. В душi буревiй.
я загадаю бажання,
щоб ти назавжди був лише мiй.

Подивлюся на небо яскраве,
знову спомин сплива у думках,
наче спалах як падає зiрка,
моє серце охоплює страх.

Страх приємний i нiжний на дотик,
наче губи коли ти мене цiлував.
Називав так ласкаво:"мiй котик,
я нiкому тебе не вiдам".

I я вiрила твоїм медовим словам,
бо не знала що в тебе на серцi отрута.
Ну для чого на свiтi любов,
ну для чого мени оця мука???

Закриваючи очi знов тебе бачу,
неначе дивлюсь десь далеко в нiч.
О Боже мiй, йому я не пробачу
за цей нестерпний серця бiль.

I котяться солонi сльози по щокам,
Скажи менi ну що не так зробила?
Пробач, благаю я пробач,
що сильно так тебе любила.

Любила, люблю i любити буду,
i знову пада десь зiрка за вiкном .
Кохання певно свiт илюзiй ,
не вiрю бiльше я в йогo любов.