... кінець ...

Морські хвилі й свіжий вітер,
солоний присмак на губах.
Сльозу з очей ніхто не витре-
я, наче, безсилий птах.

Намагаюсь дати руку допомоги
тому, кого ціную і люблю.
Та його огортають інші тривоги
і я, наче, вітер у сіті ловлю.

Мене не чує мій любий друг.
Як важко почуватися безсилою!
В мені замкнувся сталевий круг,
який не розірвеш своєю силою.

Мій рідний друг збирає речі.
Він їде на довго, в далечину.
Не знаю, чи знову побачу ці очі.
я тільки Бога про поміч молю.