Сонячне проміння

Триває гра. Тепер не зупинюся.
Піду на смерть. Та й що, що граю роль?!
Так. Я - актор. Та все одно сміюся
З цих королів. Хіба ж оце король?
Так, я не вмію поважати дурнів.
Нехай, й сокирою по шиї. Все одно.
Бо ж це – не впевненість, коли з‘явився сумнів.
Хіба ж це – небо? Це – брудне вікно.
Я граю роль. Коли моє: я високо
І всі повірять у моє паріння.
Та не судилося мені зіграти блискавку.
Хіба ж я блискавка? Я – сонячне проміння.