Пусті слова

Чому такі пусті твої слова?
А ти їх промовляєш знову й знову.
Від них лиш кругом голова,
Я в них вслухаюсь, стишуючи мову...

Вдивляюсь в твої очі і тону -
Вони прекрасні, мов троянди.
Та лиш одного не збагну:
Чому цей образ без краплинки правди ?

Навіщо в тебе закохався?
Чому тебе я не забув,
Твоїй спокусі я не опирався?
Чому таким я дурнем був?

Ти мною просто скористалась
Я був твоїм черговим юнаком.
Мене ти не кохала, просто гралась,
Як з нерозумним малюком.

Ти демон в янгольській подобі,
Але твоя любов до мене - міф.
Про тебе все написано на лобі.
А я побачить правду не зумів.

І знов страждання,біль,переживання.
І вщент розбите серце знов.
Вчергове з мене посміялося кохання.
Вчергове я ненавиджу любов...