LoVe

Скажи, чи бачив ти мої очі?
Там не було ні краплі світла...
Там були лиш бездонні ночі,
Пустота й безнадія розквітла.

Там були лиш розбиті серденька,
І спустошені "щастям" долі.
І, можливо, ще віра маленька
На майбутні позитивніші ролі...

Та любові там точно не було,
Бо вона вже давно в могилі...
Там були лиш тиша і небо,
І ще ангели падші безкрилі.

Там було так багато смутку,
Так багато сліз і печалі...
Ще були там останки волі,
Яку вбили "омріяні далі".

Там давно вже пов’яли квіти,
І засохли фарби барвисті...
Там давно вже без листу віти
Гойдають осінь в скорботнім намисті...

Там немає веселих мелодій,
Лиш журливі пісні німії...
Там ножі заржавіли від часу,
А криниці- давно пустії.

Там рукописи всі вже згоріли,
А сторінки в книгах - ще чисті.
Усі сни так давно чорно-білі,
А шляхи, як завжди - тернисті...

Там всі мрії мої - несправжні.
І завжди невзаємне кохання.
Там слова - то місця пустії,
І завжди фальшиві признання.

Ти, побачивши все, жахнувся...
Та, як інші, мене не кинув.
Ти собі на біду залишився,
Ставши другом. Справжнім. Єдиним.

***

Я мрію зазирнути у майбутнє,
Я завжди хочу знати, що буде…
Тому і вдумуюсь в минулу сутність:
А ну ж там пише, що прийде?

Я хочу бачити, що «завтра» нам готує,
Але ж «сьогодні» треба ще прожить…
І кожен завжди уперед крокує…
«Спинись!» - не спиниться й на мить.

І я спішу, спішу… Куди? - Не знаю.
І часу плин мене несе, мов течія…
У грі «Життя» я за чужими правилами граю.
Всі програють…. Невже програю й я???

***

Сижу я в кімнаті, сумую,
Тебе пам’ятаю завжди.
На папері я квіти малюю,
Що тоді дарував мені ти.
Я кохаю тебе до безумства,
Знаєш, кохання живе.
Я малюю твої гарні уста
Я кохаю тебе! лиш тебе!
Я малюю твої карі очі
Ті, що завжди зі мною в думках,
Навіть темної, холодної ночі
В тих очах я бачу спалах...
Я малюю твої ніжні руки,
Пам’ятаю я їх тепло
Хай іде із дороги розлука,
Щоб її ніде не булою
Я згадаю твій голос ласкавий,
Ніжний, приємний на слух,
Як сиділи за чашкою кави,
Поряд чула тепло твоїх рук.
Ти чудовий! Це правда! Найкращий!
Ти здійсниш мої мрії усі
Про чудове, палкіше кохання,
про яке говорили б усі!
Ми з тобою будемо разом,
Не зважати на біль розлук.
Адже в мене єнайкращий захист-
Найніжніше тепло твоїх рук.
Найсолодші твої гарні губи,
Ніжний голос, що чую завжди.
Я тебе пам’ятати буду
Памтай же мене і ти!

***

Я лечу проти ночі у небо
Там,де зорі,де місяць ясний.
Я заплющила очі-так треба
Щоб сльоза не скотилась з-під вій...

Ясні зорі-то думки,
Що щоночі назавжди зі мною.
Я на небі.Тут нема порятунку.
Я лиш вмиюсь гіркою сльозою...

Я на небі! Це правда! Не сон!
Я між зірок так вільно літаю.
І думок вже нема.Я лиш знаю,
Повернувшись на землю-тебе покохаю...