Думки самотньої

Самотність... Вона буває різною, але, мабуть, найгірша тоді, коли людина опиняється в світі без другої половинки. Просто вже так закладено самою природою, що в кожного мала б бути така людина протилежної статі, з якою в одному ритмі б’ються серця і на одній хвилі думки і бажання. Коли з роками людина не має поруч з собою коханої чи коханого, для неї світ втрачає барви і стає сірим. Власне, взагалі, втрачається сенс життя як такого.

Десь нещодавно читала художній твір про одного чоловіка, який вважав, що рак (хвороба) - це потвора, яка живе в кожній людині. Але лише за певних умов потвора прокидається і стає смертельною хворобою. Самотність схожа, вона і є раком душі і тією потіворою, яка прокидається і пожирає людину.

Я її вже давно відчуваю... Вперше вона запустила мені в серце і душу свої гострі пазурі, коли кохана, якій я вірив більше, ніж собі, мене зрадила і побігла до доволі сумнівного типа. Довгий час я жив в якомусь півсні, з болем і надією на її повернення.Звичайно, я б її тоді вибачив, лиш би вона захотіла повернутися.. Минув час і ту порожнечу самотності почала заповнювати спочатку симпатія, а потім кохання до іншої. На жаль вона стала недосяжною мрією. У боротьбі двох стихій - щастя від кохання (навіть невзаємного) і болю від відсутності коханої поруч (самотності) перемагати почав біль..

Я живу у чорно - білому світі. "Живу" і мрію (чи марю) про примарне барвисте щастя. Його ніколи не буде. Щоб стати щасливим, мені б лише бути з нею і бути їй потрібним. Моє ж щасливе життя зараз лише у снах.. Вона мені сниться майже щоночі, ми разом, поруч, обійми, цілунки.. А щоденна дійсність сірих днів вбиває. Як я заздрю всім тим, що гуляють разом цими весняними вуличками. Усе віддав би аби лише отак з нею просто бути..

Прокидаюся зранку. І ще один день.. І все буде так, як тиждень тому, вчора... І все так, як буде взавтра, через кілька місяців... Життя за однаковим маршрутом і розкладом - "дім - робота", банальні книги наніч з вигаданим щасливим the end’ом... Не зрозуміло лише для чого це і навіщо це "життя"?А душа від самотності вмирає... Я вмираю душею.. Самотність - потвора вбиває...