Дитинство

Дитинство – незабутня пора. Яку так не цінуюєш, і так само сильно хочеш повернути. Але саме у цей час ти готуєшся до дорослого життя, набуваєш рис характеру, різних чеснот, які допомагатимуть тобі. І саме від тебе залежить, якою ти будеш людиною, доброю чи злою, справедливою чи не дуже, відповідальною чи ні. І ще багато чого закладається саме у дитинстві. Бо воно може дивним чином поєднувати у собі безтурботність і відповідальність. Помилившись одного разу, ти можеш виправитись другого, але все це залежить від тебе. Ось я вам розповім, дуже повчальну історію, яка сталася з маленькою дівчинкою Олесею.

Олеся була слухняною та привітною дівчинкою. Вона весело проводила час на дворі, гуляла з подружками, та й бабусі завжди допомагала. Але одного разу, як це дуже часто трапляється, інколи хороші діти роблять не дуже гарні вчинки. Ось так і сталося з нашою Олесею.

Якось подружка Олесі покликала її додому погратись. Олеся ще ніколи не приходила до неї у гості, та й погодилась. Прийшли, почали гратись, аж раптом Олеся побачила позаду себе дивовижну річ – чашечку. І така вона була гарна, сама маленька, розписна, кольорова, що Олесі не могла не сподобатись. І так їй захотілось мати цю річ, що вона не втрималась, - взяла. Але взяла ні в кого не питаючи, потайки. Вона навіть тоді не розуміла, що вона її не взяла, а вкрала. Олеся навіть не думала, що буде з нею робити, бо бажання затьмарило розум. Принесла Олеся додому крадіжку, але нікому не показала, бо знала, що бабуся буде розпитувати звідки вона у неї. Що ж тепер робити? – думала дівчинка, куди сховати? І придумала покласти її під ліжко. Настав вечір, за ним і ніч, Олеся вже давно у ліжечку, а очі зімкнути не може. І якось тяжко їй на душі, не затишно, наче щось жахливе вона скоїла. І зрозуміла вона, що все це через чашечку, яку вона не мала права брати. Так і не заснула Олеся до самого ранку. А як тільки півники повідомили про наближення ранку, вона швидко одяглась і побігла до дому подружки. Прибігши, вона побачила що там усі ще сплять, - Що ж тепер робити? Тоді Олеся залізла на огорожу та поставила чашечку на самому видному місці. І хутчіш назад. Прибігши додому, побачила, що її усі шукають. – Де ти була? – питає мама. – Я виправила свій поганий вчинок! – призналась Олеся і розплакалась! І так легко їй стало на душі.